Про нас
Історія. Все почалося з того, що після закінчення школи Антон поїхав з татом обирати професію: один заклад, другий, третій. А зайшов у гончарну майстерню в Косівському інституті – як током ударило – відразу відчув «це – моє!». Відтого й почалося. Вчився Антон, як то кажуть, аби було. Деколи його роботи в приклад ставили – як не треба робити. Проте в Антоновій голові з самого першого дня зародилася мрія – відродити на Городенківщині традиції гончарства, щоб уся Україна впізнавала і говорила: це – Покутська кераміка. Домашні підтримували, як могли, але потихеньку собі посміювалися, називали Антонову справу гурток «Коник». А Антон, як повернувся з навчання, відразу занурився з головою у своє захоплення. Разом з татом побудували піч, переробили гараж під майстерню, зібрали гончарний круг. Перші роботи були грубі й нездалі, і Антон дуже засмучувався, коли на ярмарках бачив кераміку досвідчених майстрів. Але це зовсім його не зупиняло – навпаки! – підстьобувало до роботи більше й більше. Такий в нього характер – напористий і невідступний. А потім щось відбулося. Стали з’являтися перші замовлення. Потрошки, потрошки справа почала рухатися. І нарешті стали підтягуватися внутрішні сили – сім’я повірила, що цю ідею необхідно підтримувати і піднімати. Тато Михайло Микитюк – відомий городенківський журналіст і психолог – допомагав розробляти стилістику, орнаментику, направляв Антонову енергію у потрібне русло, і роботи виходили дуже цікавими. Перші скульптурні проби – бик у вишиванці, гусак з чудним капелюхом, горщики у вигляді свині та баранця – аж дотепер в асортименті Покутської кераміки, правда з часом трохи змінені і вдосконалені. Зараз у майстерні працює Антон, допомагають –двоюрідні брати: Ігор і Тарас, мама Наталка, сестра Христя. Творчими розробками завідує тато. Старший брат Антона – Богдан – взяв на себе всю роботу по виробничому забезпеченню майстерні, його жінка Марія – веде фінансові справи та займається інтернет-магазином і поширенням інформації у мережі, а також разом з татом Михайлом пише статті і огляди про кераміку, українські традиції та філософію життя. Рідний вуйко братів Микитюків підготовлює для гончарства глину, привезену з коломийського кар’єру. Кожен знайшов собі заняття по душі. Та й не тільки родина задіяна вже в цій справі. Допомагають і сусіди, і друзі – хто як може – налагодити устаткування, щось підремонтувати, а хто й просто подивитися й пораду цінну дати. Як же ж без порад….